ІСТОРІЯ ЗЗСО
Історія нашого закладу освіти бере початок ще з середини 19 століття. У 1860 році була заснована двокласна церковно-приходська школа – невеличка за розміром дерев’яна споруда, яка розміщувалася поблизу церкви.
Головну роль у школі відігравали церковнослужителі. І тому найважливішим предметом був Закон Божий. У перший рік її заснування у школі навчалося всього 10 дітей.
На початку 19 століття на селі здійснювалось розкуркулення заможних селян. У 1905 році у селян Таранюка, Савченка та Шелепка конфіскували - будинки, які згодом стали використовувати як приміщення школи.
Двокласна школа була реорганізованау чотирикласну. Ці будівлі знаходились на вулиці, яка нині носить назву Леніна. На жаль, до наших часів збереглась лише одна будівля з них.
Після Великої Жовтневої Соціалістичної революції 1917 року предмет Закон Божий припинили вивчати в школі.
До 1927 року школа називалась чотирирічною, і тому 5-7 класи ходили навчатись до школи у сусіднє село Дмитрушки.
У 30-х роках школу реорганізували у семирічну.
У 1934 році відбувся перший випуск. На той час директором школи був Найчук Кіндрат Тимофійович. Мешкали вчителі у гуртожитку – так називалось одне з приміщень, де не так давно розміщувалась шкільна їдальня.
З 1934 року по 1941 рік середню освіту (8-10 класів) учні здобували у вечірній школі (вдень працювали, а ввечері – навчались).
Збереглися імена вчителів, котрі працювали у Родниківській школі до Великої Вітчизняної війни (1941 р.) - це Гушня Т.З., вчитель української мови і літератури; Хворостюк В.Х., вчителька ботаніки (дружина директора школи – Найчука К.Т.); Деркач І.З., вчитель трудового навчання.
Влітку 1941 року німці окупували наше село. Навчання в школі тривало лише 2 місяці, тому що німецькі війська зайняли приміщення школи і розташували там свої склади з боєприпасами. Деякий час приміщення школи німці використовували під конюшню.
У березні 1944 року після звільнення села від німецько-фашистських загарбників приміщення школи були непридатним до навчання. Жителі села власними силами відремонтували школу. І вже 1 вересня 1944 року учні молодших класів стали навчатися.
Класи було сформовано з дітей різного віку. Так, у 1 класі навчалися діти віком 7-11 років. Класи нараховували до 45-50 учнів. Парт не було. Вчилися за збитими поспіхом столами та лавками. Класні кімнати освітлювалися гасовими лампами, а опалювали школу соломою.
Зошитів, підручників, ручок не було – війна все забрала у дітей. Та не забрала у дітей жагучого бажання вчитися. І тому чорнило робили з достиглих ягід бузини, але частіше писали олівцями. Букварі мали лише 3 учнів на все село. Багато учнів ходили босоніж до школи до самих заморозків. А коли морози ставили сильнішими і нестерпно пекли ноги від холоду, то взували шиті з солдатської шинелі валянки, часто не маючи до них калош.
Та, незважаючи на холод, нестачу засобів для навчання, діти навчалися залюбки.Тих, хто закінчив семирічку (7 класів) без екзаменів зараховували для навчання у технікуми.
З 1944 року директором школи був Поприч Купріян Маркович, вчитель російської мови і літератури. Вчителем математики була Таранюк Параска Захарівна, фізики – Кучеренко Євдокія Аврамівна, німецької мови – Василенко Олександра Григорівна, біології – Косенко Всеволод Філаретович.
Під керівництвом вчителя історії – Деркача Іллі Захаровича у школі був створений хор. Працював артистичний гурток.
У 1947 році директором школи став Обополь Костянтин Степанович.
До 1953 року в школі працювали вчителі, які мали середню спеціальну освіту. Лише директор школи, Косенко Всеволод Філаретович, який працював у ній з 1951 року, мав вищу освіту, був педагогом за покликанням. Його нагороджено орденом Червоного Прапора, орденом Леніна. Він був удостоєний звання заслужений учитель України. Окрім вчителювання, керував драматичним гуртком.
В старші класи Родниківської школи набирали учнів не лише із Родниківки, а й навколишніх сіл – Краснопілки, Піківця, Дмитрушок. Але за однієї умови: у свідоцтві про навчання повинні бути лише «четвірки» і «п’ятірки».
27 вересня 1960 року громадськість села урочисто відзначила 100-річчя з дня заснування школи.
З 1962 по 1968 рік директором школи знову став Обополь К.С., який розпочав будівництво ще одного приміщення школи.
З 1968 по 1969 рік посаду директора школи обіймав Думін Григорій Григорович.
А з 1965 року по 1978 рік директором призначають Товстюка Євдокима Степановича. У 1972 році завершилось будівництво ще одного приміщення школи і відбулося її урочисте відкриття.
З 1978 року директором школи став Бевз Микола Петрович, який очолював педагогічний колектив до 1987 року.
Потім був призначений Обополь Борис Костянтинович, син колишнього директора нашої школи Обополя Костянтина Степановича. За керівництва школою Обополем Б.К. у 1989 році було розпочато будівництво триповерхового приміщення школи.
З 2004 по 2008 рік на посаді директора школи працював Бусуйок Михайло Петрович, вчитель історії та правознавства.
З 15.01.2009 року посаду директора школи займає вчитель початкових класів та англійської мови Слупіцька Олександра Іванівна.
11 жовтня 2012 року в нашому селі сталася подія, яку вчителі, учні та їх батьки чекали довгих 20 років – відкриття новозбудованого приміщення загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів на 400 місць.